Гуцульщина

Край укр. верховинців, гуцулів, що займає в пд.-сх. частині укр. Карпат частину Галичини, Буковини, Закарпаття, в сточищі рік Прута з Черемошем і Серетом, горішньої Сучави, горішньої Надвірнянської Бистриці та горішньої Тиси. Пд. і пн. межі Г. утворюють перші вищі хребти й різко звужені долини рік. Пд. межа проходить вододільними хребтами Ґорґанів, Чорногори й пн. схилами Чивчинських гір; пн. етнографічна межа пролягає лінією Зелена-Делятин-Яблонів-Пістинь-Косів-Кути-Вижниця, іноді межі Г. ширять аж до Коломиї, Надвірної, Солотвини й Монастирчан; на зх. гуцули заселяють усю долину Прута по Делятин і Долину Надвірнянської Бистриці; сх. межа Г. — лінія Вижниця-Берегомет-Мигове-Банилів-Підгірний. Деякі гуцульські етнографічні прикмети мають кілька румунських сіл на Мармарощині. Г. до 1770 входила до складу Туреччини-Молдавії, Польщі, Угорщини; згодом до Австрії й Угорщини; 1920-39 до Румунії, Польщі й Чехо-Словаччини. Незважаючи на штучне адміністративне управління, Г. віками творили старозвичаєві порядки, гірські умови, побут, волоське пастуше право, полонинське тваринництво, спільна матеріальна й духова культура, говірка. Взаємообмінові поміж гуцулами сприяло положення в глибині гір, далеко від шляхів сполучення. Тепер уся Г., за винятком 8 осель на румунській Буковині, лежить в Україні. Перші історичні відомості про Г. з'явилися в пол. джерелах XIV- поч. XV ст.; 1424 — перша згадка про Жаб'є; історичні дані про населення скупі, очевидно, на Г. довго не було панщини, тільки оплата грішми й натурою для відкупу від сусідніх володарів. У середині XVII-XVIII ст. у всій Г. діяли ватаги опришків (найвідоміший Олекса Довбуш); супроти панщини були скеровані повстання 1840-х, які очолив на буковинській Г. Лук'ян Кобилиця. Найважливішими виявами національно-громадського життя Г. були організація Укр. радикальної партії на поч. XX й Січі К. Трильовського, бої Укр. Січових Стрільців 1914-15, активна участь у визвольних змаганнях 1918-20. Своєрідним явищем був організований 1911 Г. Хоткевичем аматорський нар. Гуцульський театр (режисери О. Ремез, Л. Курбас), де селяни грали п'єси гуцульською говіркою.