гуцули

Укр. верховинці, які живуть у найвищій частині Укр. Карпат; слово hocul походить від румунського слова розбійник, опришок (за В. Полем). Основа господарства — тваринництво; упродовж сторіч обмінювали продукти тваринництва на хліб із Покуття і Мармороської котловини; домашні промисли — деревообробний, мистецький, ткацький, кушнірський, гарбарський. У 2-й полов. XIX ст. зубожіння через вел. віддаль до залізниць, переділ землі й занепад домашнього промислу внаслідок фабричної конкуренції. Поступово г. стали найматися на сезонні лісові роботи або поза межі краю. Життя г. донедавна проходило між постійною оселею і літовищем, де перебувала худоба; чимало пастуших осель стали постійними. Тепер — тваринництво і лісове господарство, курорти й домашні промисли. Особливості побуту г. з їх самотністю і консерватизмом відобразилися в багатій на архаїчні мотиви нар. творчості (колядки); збереглися донині магічні вірування (примівки, заклинання); здобутки матеріальної культури — церкви, ґражди, оселі з ламаними дахами, критими ґонтою, мистецькі вироби: викладанки на дереві з інкрустацією різнокольоровим деревом, кістю, перламутром, металом, мосяжні вироби, багата на орнаменти кераміка, вироби з шкіри й кості, мальовничий одяг (див. український народний одяг), писанки з характерними орнаментами і колористикою.