1. Великий тлумачний словник сучасної мови

гуцули

гуцу́ли

-ів, мн. (одн. гуцул, -а, ч.; гуцулка, -и, ж.).

Етнографічна група українців, що живуть у гірських районах західних областей України; верховинці.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гуцули — Укр. верховинці, які живуть у найвищій частині Укр. Карпат; слово hocul походить від румунського слова розбійник, опришок (за В. Полем). Універсальний словник-енциклопедія
  2. гуцули — ГУЦУ́ЛИ, ів, мн. (одн. гуцу́л, а, ч.; гуцу́лка, и, ж.). Етнографічна група українців, що живуть у гірських районах західних областей України. Там [у Галичині] здавна живуть гуцули, люди сміливі, вродливі і дужі (Вас. Словник української мови в 11 томах