Київська Русь

Держава зі столицею в Києві, що сформувалась у IX-X ст.; бл. середини IX ст. на східнослов'янських землях утворилися 2 гол. осередки державності під проводом ватажків варязьких дружин (Аскольда в Києві, Рюрика в Ладозі й Новгороді); 882 (за літописом) новгородський кн. Олег захопив Київ і з'єднав обидва осередки; упродовж X ст. (за князювання Ігоря, Ольги, Святослава) всі східнослов'янські й деякі фінські племена були об'єднані під владою династії Рюриковичів норманського походження; К. Р. охоплювала територію від Балтики до Чорного м. і від Карпат до Волго-Окського межиріччя; 988 прийняття християнства з Візантії Володимиром Святославичем (Великим); розквіт за Ярослава Мудрого (1019-54); згодом поступове роздроблення на окремі князівства; Володимир Мономах (1113-25) і Мстислав Володимирович (1125-32) частково відновили єдність держави, але в середині XII ст. вона остаточно розпалася (частина істориків заперечує розпад К. Р., вважаючи, що відбулася лише заміна монархії колективним сюзеренітетом); після Батиєвої навали 1237-41 і погрому Києва більшість руських князівств потрапила під зверхність Золотої Орди; гол. осередком державності в Пд.-Зх. Русі залишилося Галицько-Волинське князівство (1199-1340).