Організація українських націоналістів

(ОУН) укр. політична організація, заснована 1929 внаслідок об'єднання УВО, Легії укр. націоналістів, Союзу укр. націоналістичної молоді та Групи укр. національної молоді; діяла в підпіллі на західноукр. землях та в еміграції; програма створення укр. самостійної соборної держави шляхом національної революції; ідеологія тоталітарного характеру, на її формування вел. вплив справили твори Д. Донцова та італ. фашизм; до 1939 осн. діяльність спрямована проти Польщі, включала пропаганду, бойкот, саботажні й терористичні акції; 1940 розкол на прибічників С. Бандери та А. Мельника — ОУН (Б) і ОУН (М); на поч. II Світової війни обидві фракції орієнтувалися на Німеччину; 30 VI 1941 ОУН (Б) проголосила у Львові Акт відновлення Укр. держави, після цього Бандера та низка його однодумців ув'язнені нацистами; з кінця 1941 ОУН (Б) вела боротьбу на два фронти — проти СРСР і Німеччини, від 1943 збройну (УПА); 1943-44 спроби змін в ідеології ОУН (Б), відходу від тоталітаризму й національної винятковості, утворення всеукр. представницького органу — УГВР; до середини 50-х підпільна мережа ОУН-УПА знищена рад. і пол. органами безпеки та військами; на еміграції подальші розколи: поряд з ОУН (М) і Закордонними частинами ОУН (бандерівці) 1956 виникла ОУН за кордоном; після проголошення незалежності ОУН (М) і ОУН (Б) діють в Україні, зокрема бандерівці заснували Конгрес укр. націоналістів; керівники: Є. Коновалець, А. Мельник, С. Бандера, Я. Стецько, С. Стецько, М. Плав'юк.