Парма

М. в Італії, в районі Емілія-Романья, на Паданській рівнині, на пн. зх. від м.Болонья, адміністративний центр обл. П.; 171 тис. мшк.; центр торгівлі й виробництва відомого сиру пармезан; взуттєві підприємства; туризм. Заснована етрусками, у IV ст. до. н.е. здобута кельтами, від 183 до н.е.рим. колонія; від VI ст. — почергово у володінні Візантії, ланґобардів і франків; від XII ст. — міська комуна, від 1248 — незалежна республіка; від 1346 — у Міланському князівстві, від 1521 — у складі Церковної держави (Ватикану); від 1545 — столиця князівства П. і П'яченца у володінні роду Фарнезе (до 1731), пізніше — Бурбонів (1748-1860, з перервами); унів. (з 1065), музеї: пінакотека Стюард, китайського мистецтва, Національний музей старожитностей. Театр.

Джерело: Універсальний словник-енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. парма — -и, ж. Плосковершинні височини та хребти, покриті ялиново-піхтовими лісами, на Північному Уралі. Великий тлумачний словник сучасної мови