1. Універсальний словник-енциклопедія

Рея

У грец. міфології богиня, титаніда, дочка Урана і Геї, сестра і дружина Кроноса; мати олімпійських богів, ототожнювана з Кібелою.

∗∗∗

Елемент ранґоуту вітрильного судна, горизонтальний круглий брус, прикріплений до щогли посередині своєї довж.; служить для піднімання прямого вітрила.

Джерело: Універсальний словник-енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рея — ре́я іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. рея — [рейа] -йі, ор. -йеійу Орфоепічний словник української мови
  3. рея — I -ї, ж. У грецькій міфології – титаніда, мати Зевса, Гери, Деметри та інших олімпійських богів. II -ї, ж., мор. Круглий брус, якого прикріплюють до щогли або стеньги судна, залишаючи його рухомим. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. рея — РЕ́Я, ї, ж., мор. Круглий брус, який прикріплюють до щогли або стеньги судна, залишаючи його рухомим. Тримаючись однією рукою за рею і притиснувшись до неї всім тілом, матрос уп'явся зубами у вкритий кригою парус і рве його майже до крові в роті (О. Словник української мови у 20 томах
  5. рея — ре́я (голл. ra) металевий чи дерев’яний брус, прикріплюваний до щогли або стеньги судна. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. рея — РЕ́Я, ї, ж., мор. Круглий брус, який прикріплюють до щогли або стеньги судна, залишаючи його рухомим. Тримаючись однією рукою за рею і притиснувшись до неї всім тілом, матрос уп’явся зубами у вкритий кригою парус і рве його майже до крові в роті (Довж. Словник української мови в 11 томах