Самбір

М. у Львівській обл., райцентр, на березі р. Дністер; 41 тис. мшк.; парк XVIII ст.; міська ратуша (XVI ст.), собор Іоана Хрестителя (XVI-XVII ст.), Єзуїтська колегія (1756-59), собор св. Станіслава (XVIII ст.), церква Різдва Пресвятої Богородиці (XIX ст.). Відомий з 1238 як укріплення Погонич. У 1380 затверджено міські права. У 1604 з С. рушив на Московію загін Лжедмитрія, одруженого із дочкою самбірського старости Мариною Мнішек.

Джерело: Універсальний словник-енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Самбір — Са́мбір іменник чоловічого роду місто в Україні Орфографічний словник української мови
  2. самбір — САМБІ́Р, бо́ру, ч. Рід дерева. Сікуть, рубають самбір-деревце, сікуть, рубають на Дунай пускають (Сл. Б. Грінченка); Жовнар каже: ходім, серце, у мій новий край; в мене ґанки мальовані, садами самбір (Сл. Б. Грінченка). Словник української мови у 20 томах
  3. самбір — Самбір, -бо́ру м. Родъ дерева. Сікуть, рубають самбір-деревце, сікуть, рубають на Дунай пускають. Лукаш. 157. Жовнар каже: ходім, серце, у мій новий край: в мене ганки мальовані, садами самбір. Федьк. III. 109. Словник української мови Грінченка