Ханаан

Стародавня країна на сх. узбережжі Середземного м. (територія майбутньої Палестини, частини Сирії та Фінікії), заселена семітським населенням, яке на поч. II тис. до н.е. створило тут багато міст-держав; у Старому Заповіті — земля, обіцяна Богом ізраїльським племенам.

Джерело: Універсальний словник-енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Ханаан — Ханаа́н іменник чоловічого роду стародавня країна іст. Орфографічний словник української мови