Хорватія

Держава у Європі, на Балканському півостр., на узбережжі Адріатичного м.; у пд.-зх. частині — Динарське нагір'я з карстовим рельєфом, на пд.-сх. — алювіальні низовини, долинами яких течуть р. Драва, Сава й Дунай; розчленована берегова лінія; численні півостр. (Істрія) та острови (Хвар, Брач, Крк); клімат на узбережжі (Далмація) субтропічний, середземноморський, у глибині суходолу — помірно континентальний, теплий; ліси дубово-букові та хвойні (37% території). Хорвати (78% населення), серби, боснійці; католики (76%), православні, мусульмани; у містах 51% населення; гол. м.: Заґреб, Спліт, Рієка. Економіка перехідна від централізовано-планової до ринкової; дуже зруйнована в результаті громадянської війни; основою економіки є промисловість (металургійна, нафтохіміч., машинобудівна), сільське господарство (вирощування зернових, цукрових буряків, на пд. — винограду, маслин) і туризм (в Далмації та Істрії численні пляжі й курорти). Історія. У VI-VII ст. хорватські племена зайняли частину давньої Далмації та Паннонії (Славонії); на поч. X ст. хорватські землі об'єднав кн. Томислав; 1102-1918 — у складі Угорського королівства; XVI-XVII ст. — частина Х. під турец. пануванням; з 1918 — у Кор. СХС (з 1929 — Югославії), конфлікт із сербами; 1941 — незалежна Хорватська держава; після її ліквідації загонами Й. Броз Тіто 1945 Х. стала союзною республікою комуністичної Югославії; VI 1991 проголосила незалежність; VII 1991 — IX 1992 — бої із збройними формуваннями місцевих сербів і федеральною армією, втрата частини території (сербські республіки у Сх. та Зх. Славонії, Країні); 1995 — відновлення боїв, відвоювання Країни, Зх. Славонії.