Чернівці

Обл. центр України, на берегах р. Прут (притока Дунаю); 259 тис. мшк.; машинобудівна та металообробна (обладнання для переробки нафти, комп'ютери), хіміч. (зона вел. екологічного забруднення), легка (текстильна, бавовняна, панчішна, взуттєва), харчова промисловість; залізнично-шосейний вузол; вузи (в тому числі унів.); театри, музеї (в тому числі народної архітектури та побуту, літературно-меморіальні О. Кобилянської, Ю. Федьковича); ботанічний сад та дендропарк унів.; будівлі унів. — колишня резиденція буковинських митрополитів (1864-82), Успенська церква (1783), дерев'яна (хатнього типу) Миколаївська церква (1607), ратуша (1843-47), палац юстиції (1904-06), Вірменська церква (1869-75), дерев'яна Вознесенська церква (XVI ст.). Відомі з 1407/08, за археологічними даними виникли у 2-й полов. XII ст.; із середини XIV ст. — у Молдавському князівстві та Османській імперії, з 1744 — в Габсбурзькій монархії, з 1918 — в Румунії, з 1940 — обл. центр УРСР.

Джерело: Універсальний словник-енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Чернівці — Чернівці́ множинний іменник місто в Україні Орфографічний словник української мови
  2. Чернівці — Чернівці́, -нівці́в і -ве́ць (м.); черніве́цький, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)