Чернігів

Обл. центр України, в середній течії р. Десна (притока Дніпра); 306 тис. мшк.; легка, машинобудівна, харчова промисловість, фабрика музичних інструментів; залізнично-шосейний вузол, річковий порт; вузи; театри; музеї (в тому числі літературно-меморіальний М. Коцюбинського, народно-декоративного мистецтва Чернігівщини); Чернігівський архітектурно-історичний заповідник, зокрема, Спасо-Преображенський собор (XI ст.), Борисо-Глібський собор (XII ст.), Єлецький Успенський монастир (XI ст.), Троїцько-Іллінський монастир (1069) та ін. Одне з найдавніших м. України, засноване ймовірно у VII ст., у IX ст. центр племені сіверян, перша літописна згадка 907; 1024-1239 — столиця Чернігівського князівства, вел. культурний центр Київської Русі, 1239 зруйноване монголо-татарами; з XIV ст. у Вел. князівстві Литовському, з 1618 у складі Польщі, з 1623 маґдебурзьке право; з 1648 центр Чернігівського полку, з 1782 намісництва, з 1802 губернії у складі Рос. імперії; з 1932 обл. центр України.