беладона
Отруйна багаторічна рослина родини пасльонових, поширена в Європі та Малій Азії; листки подібні на тютюнові, квітки брудно-фіолетові, плід — блискуча чорна ягода; в Україні росте в лісах Карпат, Прикарпаття, в Криму; лікарська рослина (містить атропін, переважно в листках). 
Джерело:
Універсальний словник-енциклопедія
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- беладона — беладо́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- беладона — БЕЛАДО́НА, и, ж. 1. бот. Трав'яниста отруйна рослина родини пасльонових з чорними блискучими ягодами; красавка. Рідкісними стали цінні за лікувальними властивостями арніка гірська та беладона (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах
- беладона — Беладо́на, -ни, -ні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)