беладона
БЕЛАДО́НА, и, ж.
1. бот. Трав'яниста отруйна рослина родини пасльонових з чорними блискучими ягодами; красавка.
Рідкісними стали цінні за лікувальними властивостями арніка гірська та беладона (з навч. літ.);
Природні властивості беладони з успіхом використовують фармацевти (із журн.).
2. фарм. Лікувальний препарат, вигот. із цієї рослини.
[Юркевич:] Один старенький лікар порадив мені приймати краплі .. Це якісь стародавні і дуже міцні ліки – здається, беладона, гвоздична олія, опій, але надзвичайно допомагає, надзвичайно (І. Кочерга).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- беладона — беладо́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- беладона — Отруйна багаторічна рослина родини пасльонових, поширена в Європі та Малій Азії; листки подібні на тютюнові, квітки брудно-фіолетові, плід — блискуча чорна ягода; в Україні росте в лісах Карпат, Прикарпаття, в Криму; лікарська рослина (містить атропін, переважно в листках). Універсальний словник-енциклопедія
- беладона — Беладо́на, -ни, -ні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)