1. Універсальний словник-енциклопедія

вертикаль

Лінія, що співпадає з напрямком сили ваги на поверхні Землі, перпендикулярна до поверхні геоїда.

Джерело: Універсальний словник-енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вертикаль — вертика́ль іменник жіночого роду лінія Орфографічний словник української мови
  2. вертикаль — ВЕРТИКАЛЬ – ВЕРТИКАЛ Вертикаль, -і, ор. -ллю, р. мн. -алей, ж. Прямовисна лінія. Вертикал, -а, р. мн. -ів, ч. В астрономії – велике коло, яке проходить через зеніт і будь-яку точку небесної сфери; прилад для вимірювання висоти світил. Літературне слововживання
  3. вертикаль — (лат. verticalis — прямовисний) — одночасне звучання двох або кількох звуків. Одночасність звучання може бути фізичною (акорд) або психологічною (арпеджіо, гармонічна функція), коли звуки з’являються послідовно, але в звучанні є звичною фізичною формою (акорд, тризвук). Див. горизонталь. Словник-довідник музичних термінів
  4. вертикаль — -і, ж. 1》 Прямовисна лінія, що збігається з напрямом виска (див. висок II); прот. горизонталь. 2》 муз. Одночасне звучання двох або кількох звуків; одночасність звучання може бути фізичною (акорд) або психологічною (арпеджіо, гармонічна фігурація)... Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. вертикаль — Дозем Словник чужослів Павло Штепа
  6. вертикаль — ВЕРТИКА́ЛЬ, і, ж. 1. Пряма, напрям якої збігається з напрямом виска (див. висо́к²); протилежне горизонталь. Рури парового опалення проходили крізь увесь корпус по вертикалі й по горизонталі (І. Словник української мови у 20 томах
  7. вертикаль — вертика́ль (від лат. verticalis – прямовисний) лінія, по якій розміщується нитка від діяння ваги. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. вертикаль — ВЕРТИКА́ЛЬ, і, ж. Прямовисна лінія, що збігається з напрямом виска ( див. висо́к²); протилежне горизонталь. Словник української мови в 11 томах