відносності теорія

1. спеціальна в. т., сучасна теорія часу і простору для опису фізич. явищ за довільної швидкості; спирається, зокрема, на постулати, що швидкість світла у вакуумі с є однаковою у всіх напрямках і не залежить від руху джерела світла та спостерігача, а також, що фізич. явища підпорядковуються однаковим законам в усіх системах відліку, які рухаються одна відносно ін. із постійною швидкістю; висновки із спеціальної в.т.: маса тіла зростає, коли його швидкість наближається до швидкості світла; між масою m та енергією Е існує тісний зв'язок: E = mc2; 2. заг. в.т. спирається, зокрема, на постулат, що природа гравітаційних сил та інерції є однаковою, а також, що фізич. явища підпорядковуються однаковим законам в усіх системах відліку, які рухаються довільно одна відносно ін.; заг. в.т. включає теорію гравітації; пояснює, зокрема, рух перигелію Меркурія та вигинання світлових променів поблизу небесних тіл з вел. масою.

Джерело: Універсальний словник-енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відносності теорія — ВІДНОСНОСТІ ТЕОРІЯ — заснована Ейнштейном фізична теорія, що розглядає просторово-часові закономірності, справедливі для будь-яких фізичних процесів. Універсальність просторовочасових властивостей, які розглядаються В.т. Філософський енциклопедичний словник