1. Універсальний словник-енциклопедія

гліцерин

Органічна сполука, алкоголь, молекула якого містить три гідроксильні групи (найпростіший тригідроксильний алкоголь); солодка на смак масляниста рідина, яку одержують, гол. чином, при виробництві мила; використовується для виробництва нітрогліцерину, алкідних смол, у фармацевтичній, косметичній та харчовій промисловості.

Джерело: Універсальний словник-енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гліцерин — гліцери́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. гліцерин — -у, ч. Густа, в'язка, солодка рідина, розчинна у воді. Застосовують у медицині, косметиці, у виробництві лікерів, нітрогліцерину тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гліцерин — ГЛІЦЕРИ́Н, у, ч. Густа безбарвна рідина, яку одержують із жирів і використовують у медицині, техніці. На двох платформах, вантажених вибухівкою, селітрою, гліцерином, детонуючими шнурами, підвелися, скинули пілотки... Словник української мови у 20 томах
  4. гліцерин — гліцери́н (від грец. γλυκερός – солодкий) органічна сполука, найпростіший триатомний спирт; безбарвна сиропоподібна рідина, солодка на смак. Застосовують у виробництві вибухових речовин, у поліграфічній, текстильній, паперовій промисловості тощо. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. гліцерин — Гліцери́н, -ну, -нові (гр. основа) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. гліцерин — ГЛІЦЕРИ́Н, у, ч. Густа солодка рідина, яку одержують із жирів і використовують у медицині, техніці. Досліди показали, що другий компонент жиру — гліцерин також може утворюватися з глюкози (Наука.., 9, 1957, 18). Словник української мови в 11 томах