1. Універсальний словник-енциклопедія

городничий

В укр. містах XVI ст. шляхтич, котрий відповідав за оборону замку, у Рос. імперії у XVIII-XIX ст. чільний представник місцевої адміністрації, згодом керівник поліції у повітових містах, посада г. ліквідована у 1862.

Джерело: Універсальний словник-енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. городничий — городни́чий іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. городничий — -чого, ч., іст. У повітових містах Російської імперії – службова особа (з дворян), що виконувала на території міста адміністративно-поліцейські функції. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. городничий — Посадник Словник чужослів Павло Штепа
  4. городничий — ГОРОДНИ́ЧИЙ, чого, ч., іст. У повітових містах Російської імперії – службова особа (з дворян), що виконувала на території міста адміністративно-поліцейські функції. Мотря .. Словник української мови у 20 томах
  5. городничий — ГОРОДНИ́ЧИЙ, чого, ч., іст. У повітових містах Російської імперії — службова особа (з дворян), що виконувала на території міста адміністративно-поліцейські функції. Адміністративною владою в місті був городничий, якого призначав уряд (Іст. Словник української мови в 11 томах