гуня

Загальнослов'янський термін, відомий з давньоруських джерел від 1489; первісне значення — килим; г. волоська — кошлатий на обидва боки вовняний плащ; в окремих регіонах України г. називають верхній чоловічий і жіночий одяг з домотканого довговорсого сукна з фальшивими рукавами, зав'язують спереду мотузкою; забескидських українців, які носили г., називали гуняками. гуня

Джерело: Універсальний словник-енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гуня — Гу́ня: — верхній одяг з сукна, різновид свити [2] — верхній одяг із сукна, різновид свити [21] — верхній сукняний одяг [44-2] — верхній сукняний одяг, свитка [V] — верхній сукняний одяг; суконна свита [VI] — вид верхнього сукняного одягу; сіряк... Словник з творів Івана Франка
  2. гуня — гу́ня іменник жіночого роду верхня одежа з грубого сукна рідко Орфографічний словник української мови
  3. гуня — -і, ж., заст. Верхній одяг із домотканого грубого, перев. нефарбованого, сукна. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. гуня — Верхній вовняний одяг Словник застарілих та маловживаних слів
  5. гуня — див. одяг Словник синонімів Вусика
  6. гуня — ГУ́НЯ, і, ж., заст. Верхня одежа з домотканого грубого, перев. нефарбованого сукна. Гутак натяг на плечі стару гуню і пішов оглядати худобу (Фр., V, 1951, 176); Іван .. розглядає Сидора Пазюка; висока бараняча кучма, гуня наопашки (Кол., Терен.., 1959, 147). Словник української мови в 11 томах
  7. гуня — Гуня, -ні ж. Верхняя суконная одежда, сермяга. Гол. Од. 44, 45, 75. Словник української мови Грінченка