депортація

Заслання, пов'язане з обмеженням свободи, примусове переселення людей до ін. регіону країни або їх вислання за межі держави, переважно з політичних міркувань, на підставі рішень адміністративної влади; додаткове знаряддя репресій щодо кримінальних та політичних в'язнів; 1788-1840 брит. влада депортувала в'язнів до Австралії; XIX-XX ст. франц. влада примусово поселяла в'язнів у Ґвіані та на Новій Каледонії; в тоталітарних державах знаряддя дезінтеграції вел. соціальних груп, а також переміщення робочої сили. На пол. землях 1939-48 д. із земель, включених до III Райху до Генерал-Губернаторства, на примусову роботу до Німеччини, до концентраційних таборів, 1942-43 із Замойщини, 1944 мешканців Варшави; 1945-48 німців до рад. та брит. окупаційної зони Німеччини, водночас українців і білорусів до СРСР; 1947 акція Вісла; у СРСР широко застосовувалася щодо цілих народів (бл. 400 тис. укр. та пол. селян Зх. України, 400 тис. рад. німців, 180 тис. кримських татар, чечени, існували плани д. українців).