дорійці

В античну добу одне з 3 гол. грец. племен; прибуття д. на територію Греції (згідно з традицією, у XIII ст. до н.е.) донедавна пов'язувалось із занепадом мікенської культури (XIII-XII ст. до н.е.), у них вбачали напасників; теп. вважається, що ахейський світ занепав унаслідок внутр. заворушень і поступового проникнення д.

Джерело: Універсальний словник-енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дорійці — -ів, мн. Одне з основних давньогрецьких племен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. дорійці — ДОРІ́ЙЦІ, ів, мн. (одн. дорі́єць, йця, ч.). Одне з основних давньогрецьких племен, що спочатку жили в Північній та Середній Греції. В Спарті споконвіку було по два царі – ще від часів завоювання Пелопоннесу дорійцями (І. Словник української мови у 20 томах