екзистенція

Буття, обставини життя; у філософії протиставляється есенції (сутності), основне поняття екзистенціалізму, яким окреслюється особливий спосіб існування, притаманний лише людині.

Джерело: Універсальний словник-енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. екзистенція — Екзисте́нція: — існування [33;46-2;44-1;46-1] — існування людей, що люблять ловити рибу в мутній воді [??][XVIII] На очах у Золя, ще в Е, відбувся державний переворот 1852... Словник з творів Івана Франка
  2. екзистенція — екзисте́нція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. екзистенція — г., існування, життя. Словник синонімів Караванського
  4. екзистенція — -ї, ж. 1》 Основна категорія екзистенціалізму, яка означає те непізнаване, ірраціональне в людському "Я", внаслідок чого людина є конкретною неповторною особистістю. 2》 зах. Існування. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. екзистенція — Існування, життя Словник чужослів Павло Штепа
  6. екзистенція — ЕКЗИСТЕ́НЦІЯ, ї, ж., філос. 1. Існування, буття; сутність. Гори і сонце – дві речі, котрі нам подаровано для повнокровного втішання короткотривалою екзистенцією (Ю. Андрухович); Ярина почала розпитувати його [Котигорошка].. Словник української мови у 20 томах
  7. екзистенція — екзисте́нція (лат. existentia, від existo – існую) основна категорія екзистенціалізму, яка означає внутрішнє буття людини, те непізнаване, ірраціональне в людському «Я», внаслідок чого людина є конкретною неповторною особистістю. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. екзистенція — ЕКЗИСТЕНЦІЯ (від лат. existo — існую) — специфічно людське існування у світі, що характеризується як "позамежове" (трансцендентальне) відносно натуралістично-психологічних параметрів буття і як посутньо незагальне — однократне, унікальне. Термін "Е. Філософський енциклопедичний словник