етен

Н2С = СН2, органічна сполука, ненасичений вуглеводень; безбарвний горючий газ, з повітрям утворює вибухову суміш, хіміч. активний; застосовується для одержання етилового алкоголю, поліетилену, окису етилену, а також для етиленізації рослин — е. є фітогормоном.

Джерело: Універсальний словник-енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. етен — -у, ч. Те саме, що етилен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. етен — Ете́н, -ну, -нові (хем.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)