1. Універсальний словник-енциклопедія

йога

1. одна з індійських філософських систем, розроблена Патанджалі; власний сотеріологічний метод — аскетично-містичні практики, які мають на меті досягнення духовної досконалості; 2. система вправ, які полегшують звільнення, прийнята усіма індійськими філософськими і релігійними напрямами; йог — аскет, що практикує й. і досягнув певних успіхів у опануванні тіла й розвитку психічного самовладання. йога

Джерело: Універсальний словник-енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. йога — йо́га іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. йога — ЙОГА – ЙОГ Йога. У давній Індії – вчення і метод управління психікою і психофізіологією людини з метою звільнення її від пут матеріального існування; давньоіндійська філософська школа ідеалістичного напряму. Йог, -а. Послідовник індійського релігійно-філософського вчення. Літературне слововживання
  3. йога — [йога] -гие, д. і м. йоз'і Орфоепічний словник української мови
  4. йога — -и, ж. 1》 У філософських системах Стародавньої та середньовічної Індії – вчення про самопізнання і методи управління психікою і психофізіологією людини з метою звільнення від пут матеріального існування... Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. йога — йо́га (санскр., букв. – з’єднання, зосередження) 1. У філософських системах давньої і середньовічної Індії вчення і метод управління психікою і психофізіологією людини з метою звільнення від пут матеріального існування. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. йога — ЙОГА (санскр. — з'єднання, зосередження) — одна з шести ортодоксальних (брагманістських) систем інд. філософії, релігійне вчення; система практичних методів керування психікою й психофізіологією людини з метою досягнення особливого духовного стану... Філософський енциклопедичний словник