йога
йо́га
-и, ж.
1》 У філософських системах Стародавньої та середньовічної Індії – вчення про самопізнання і методи управління психікою і психофізіологією людини з метою звільнення від пут матеріального існування, що досягається методами морального і фізичного тренування.
2》 Давньоіндійська філософська школа ідеалістичного напряму, за вченням якої людина може злити свою душу з Богом, досягти найвищого блага самопізнання, самозаглиблення, цілком звільнивши свою свідомість від впливів зовнішнього світу.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- йога — йо́га іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- йога — ЙОГА – ЙОГ Йога. У давній Індії – вчення і метод управління психікою і психофізіологією людини з метою звільнення її від пут матеріального існування; давньоіндійська філософська школа ідеалістичного напряму. Йог, -а. Послідовник індійського релігійно-філософського вчення. Літературне слововживання
- йога — [йога] -гие, д. і м. йоз'і Орфоепічний словник української мови
- йога — йо́га (санскр., букв. – з’єднання, зосередження) 1. У філософських системах давньої і середньовічної Індії вчення і метод управління психікою і психофізіологією людини з метою звільнення від пут матеріального існування. Словник іншомовних слів Мельничука
- йога — 1. одна з індійських філософських систем, розроблена Патанджалі; власний сотеріологічний метод — аскетично-містичні практики, які мають на меті досягнення духовної досконалості;... Універсальний словник-енциклопедія
- йога — ЙОГА (санскр. — з'єднання, зосередження) — одна з шести ортодоксальних (брагманістських) систем інд. філософії, релігійне вчення; система практичних методів керування психікою й психофізіологією людини з метою досягнення особливого духовного стану... Філософський енциклопедичний словник