1. Універсальний словник-енциклопедія

карате

Японська школа рукопашного бою (без зброї), виникла з кунґ-фу; боєць завдає різноманітні удари та блокує атаки суперника; також вид спорту.

Джерело: Універсальний словник-енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. карате — карате́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. карате — невідм., с. Вид, система самозахисту без зброї, що ґрунтується на ударах рукою або ногою по найуразливіших місцях тіла людини; вид спортивної боротьби. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. карате — карате́ (япон., букв. – голими руками) японська система самозахисту без зброї, грунтується на ударах ребром долоні, кулаком, ліктем або ногою по найуразливіших місцях тіла людини; один з видів спортивної боротьби. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. карате — КАРАТЕ́, невідм., с. Вид, система самозахисту без зброї, що грунтується на ударах ребром долоні, кулаком, ліктем або ногою по найуразливіших місцях тіла людини. Відродженням карате ми завдячуємо жителю Окінави Фунакоші. Словник української мови в 11 томах