карате
КАРАТЕ́, невідм., с. Вид, система самозахисту без зброї, що грунтується на ударах ребром долоні, кулаком, ліктем або ногою по найуразливіших місцях тіла людини.
Відродженням карате ми завдячуємо жителю Окінави Фунакоші. (Між іншим, саму назву «карате», що означає «порожня рука», придумав Фунакоші) (Наука.., 6, 1971, 44);
Радянська система самооборони без зброї — самбо — це результат розумного синтезу багатьох національних видів боротьби і міжнародно відомих систем самооборони, таких, як: французький бокс ногами.., англійський бокс.. і карате (Знання.., З, 1968, 30).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- карате — карате́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- карате — невідм., с. Вид, система самозахисту без зброї, що ґрунтується на ударах рукою або ногою по найуразливіших місцях тіла людини; вид спортивної боротьби. Великий тлумачний словник сучасної мови
- карате — карате́ (япон., букв. – голими руками) японська система самозахисту без зброї, грунтується на ударах ребром долоні, кулаком, ліктем або ногою по найуразливіших місцях тіла людини; один з видів спортивної боротьби. Словник іншомовних слів Мельничука
- карате — Японська школа рукопашного бою (без зброї), виникла з кунґ-фу; боєць завдає різноманітні удари та блокує атаки суперника; також вид спорту. Універсальний словник-енциклопедія