1. Словник української мови в 11 томах

каратель

КАРА́ТЕЛЬ, я, ч. Те саме, що кара́льник.

[Любов:] Ідіть, ідіть в свій рай, не грайте ролі архангела-карателя! (Л. Укр., II, 1951, 75);

Карателі ганялись по вулицях і городах за жінками, однімали дітей і кидали в огонь палаючих хат (Довж., Зач. Десна, 1957, 487).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. каратель — кара́тель іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. каратель — -я, ч. Те саме, що каральник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. каратель — Карач Словник чужослів Павло Штепа
  4. каратель — Каратель, -ля м. Каратель. Бог один каратель грішних. К. Псалт. 172. Словник української мови Грінченка