1. Словник української мови в 11 томах

карати

КАРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех.

1. Завдавати кари, накладати кару, покарання за що-небудь.

— Не буду вас карать громами; По п’ятах виб’ю чубуками, Олимп заставлю вимітать (Котл., І, 1952, 249);

[Танкіст:] І ворогів наших ми каратимемо вже всі разом, всією нашою зброєю, всією силою (Собко, П’єси, 1958, 60).

2. Завдавати мук, тортур; мучити.

Споконвіку Прометея Там орел карає. Що день божий довбе ребра й серце розбиває (Шевч., І, 1951, 325);

[Павло:] Тоді будеш знати, Як будуть карати, І на руки, і на ноги Диби набивати… (Кроп., II, 1958, 391);

Ідучи мимо блідої тремтячої Марусі, говорив [Марусяк] крізь зуби: — Ой, і буду ж тє [тебе] бити, буду тє карати. Коси буду вимикати (Хотк., II, 1966, 211);

У городі Немирові шляхтичі стояли, У городі Немирові козаків карали (Шпорта, Вибр., 1959, 316).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. карати — (здійснювати кару) підсил. розправлятися з ким, (з метою відівчити від чогось) провчити, (зі знущаннями) мочити. Словник синонімів Полюги
  2. карати — кара́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. карати — Накладати кару <�стягнення, покуту>, завдавати кари, ур. побивати камінням; (з муками) катувати, піддавати катуванню <�тортурам>, мучити, мордувати; п-к -АЮЧИЙ, що карає, звиклий карати, радий покарати, каратель, каральний. Словник синонімів Караванського
  4. карати — Покарати, вбивати, вішати, закатовувати, замучувати, засуджувати, збиткуватися, знущатися, калічити, каменувати (біблійне), катувати, колесувати, мордувати, мучити, нівечити, обезголовлювати, провчати, розправлятися (з ким), розстрілювати, страчувати... Словник синонімів Вусика
  5. карати — -аю, -аєш, недок., перех. 1》 Завдавати кари, накладати кару, покарання за що-небудь. 2》 Завдавати мук, тортур; мучити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. карати — КАРА́ТИ кого (накладати кару, здійснювати покарання за щось), РОЗПРАВЛЯ́ТИСЯ з ким, підсил., ПРА́ВИТИСЯ з ким, розм.; ПРОВЧА́ТИ (ПРОУ́ЧУВАТИ) розм., НАВЧА́ТИ (НАУЧА́ТИ) розм., ПОВЧА́ТИ (ПОУЧА́ТИ) розм. Словник синонімів української мови
  7. карати — Кара́ти, -ра́ю, -ра́єш, -ра́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. карати — Кара́ти, -ра́ю, -єш гл. Наказывать, карать. Було тобі знати, як Байду карати: було Байді голову істяти. н. п. Доля карає і вельможного, і неможного. Ном. № 1729. Мене, браття, милосердний Господь б'є й карає: хлібом і сіллю, скотиною і дитиною. Грин. III. Словник української мови Грінченка