1. Універсальний словник-енциклопедія

класицизм

Стиль, який наслідував античні зразки, в європ. літературі XVII-XVIII ст., музиці XVIII — поч. XIX ст., мистецтві XVII — середини XIX ст. Видатні досягнення франц. літераторів П. Корнеля, Ж. Расіна, Ж.Б. Мольєра, Ж. Лафонтена, Б. Паскаля; розвиток трагедії, оди, сатири, поеми; культ форми, гармонії, ясності та стилістичної однорідності; багата палітра ідей у теорії літератури й критиці, романтизація естетики (кодифікатор поетики — Н. Буало). В музиці к. передував протокласицизм (берлінська, мангаймська, старовіденська школи, франц. клавесиністи); реформа опери (Х.В. Ґлюк), розквіт гомофонії, симфонічної та камерної музики (соната, сонатна форма); діяльність віденських класиків (Й. Гайдн, В.А. Моцарт, Л. ван Бетовен). Розквіт малярства (Ж.Л. Давід) та скульптури (А. Канова, Б. Торвальдсен), домінування історичної та міфологічної тематики; в архітектурі (Дж. та К. Едеми, Д. Мерліні, Ж.Ґ. Суфло) монументальні урбаністичні проекти, будівлі за античними та ренесансними зразками; в Україні к. представлений творами Ф. Прокоповича (драматургія), П. Ярославського, А. Меленського, В. Беретті (архітектура), В. Демута-Малиновського, І. Мартоса (скульптура); елементи к. притаманні музиці М. Березовського, Д. Бортнянського.

Джерело: Універсальний словник-енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. класицизм — класици́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. класицизм — -у, ч. Напрям у європейській літературі й мистецтві 17 – початку 19 ст., сутність якого полягала в наслідуванні мистецтва та поезії Стародавньої Греції, Риму та в дотримуванні системи суворих правил відтворення дійсності. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. класицизм — (від лат. classicus — зразковий) — стиль в мистецтві XVII — початку XIX ст., значення якого полягає в тому, що суть буття глибоко розумна й гармонійна і утверджує єдність та порядок в світі. В музиці К. пов’язаний з творчістю К.В.Глюка, Й.Гайдна, В.А. Словник-довідник музичних термінів
  4. класицизм — КЛАСИЦИ́ЗМ, у, ч. 1. Напрям в європейському мистецтві XVII – початку XIX ст., суть якого полягала в наслідуванні мистецтва Стародавньої Греції, Риму й чіткому дотримуванні системи визначених правил і прийомів відтворення дійсності. Словник української мови у 20 томах
  5. класицизм — • класицизм (від лат. classicus — взірцевий) - естет.-художня система, стиль і напрям у європейській л-рі й мист-ві 15 — поч. 19 ст., що характеризується орієнтацією на естетичні норми й зразки античної класики. Українська літературна енциклопедія
  6. класицизм — класици́зм (від лат. classicus – взірцевий) один з основних напрямів у європейській літературі й мистецтві 17 – 18 ст., зразком для якого було класичне (давньогрецьке і давньоримське) мистецтво. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. класицизм — КЛАСИЦИ́ЗМ, у, ч. Напрям у європейській літературі й мистецтві XVII — початку XIX ст., суть якого полягала в наслідуванні мистецтва та поезії стародавньої Греції, Риму й у дотримуванні системи суворих правил відтворення дійсності. Словник української мови в 11 томах