кличний відмінок
Непрямий відмінок, який виконує роль називання особи або предмета, до якого звертається мовець; не відповідає на жодне питання, у реченні не виступає його членом; притаманний лише іменникам, у ін. частин мови к. в. збігається з формою називного відмінка (Волошко, волошко, чому ти у житі, А не на клумбі волієш рости?).
Джерело:
Універсальний словник-енциклопедія
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кличний відмінок — Розгортаю збірку “Найкращі пісні України” і тішуся: як же ласкаво, ніжно вміють наші люди через спів звертатися до всього живого, до явищ природи, до предметів, які персоніфікуються. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
- кличний відмінок — В українській мові цей відмінок широко вживається не тільки стосовно людей (Михайле Андрійовичу, Юрію Івановичу, Катерино Максимівно, батьку, хлопче, сестрице, тітко), але й при звертанні до тварин, географічних та астрономічних об’єктів, споруд... Літературне слововживання