кличний відмінок
В українській мові цей відмінок широко вживається не тільки стосовно людей (Михайле Андрійовичу, Юрію Івановичу, Катерино Максимівно, батьку, хлопче, сестрице, тітко), але й при звертанні до тварин, географічних та астрономічних об’єктів, споруд, предметів, явищ природи тощо: корівко, ластівко, конику, лебедику, Вітчизно, Україно, Києве, місяцю, зоре, хато, земле, вітре, дощику, морозе, віхоло. Ой не шуми, луже, Зелений байраче!.. Не плач, не журися, Молодий козаче! (пісня); Благословенна будь, моя незаймана дівице Десно, що, згадуючи тебе вже много літ, я завжди добрішав, почував себе невичерпно багатим і щедрим (О.Довженко).
Джерело:
Словник-довідник з українського літературного слововживання
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кличний відмінок — Розгортаю збірку “Найкращі пісні України” і тішуся: як же ласкаво, ніжно вміють наші люди через спів звертатися до всього живого, до явищ природи, до предметів, які персоніфікуються. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
- кличний відмінок — Непрямий відмінок, який виконує роль називання особи або предмета, до якого звертається мовець; не відповідає на жодне питання, у реченні не виступає його членом; притаманний лише іменникам, у ін. частин мови к. Універсальний словник-енциклопедія