колонат
У стародавньому Римі форма землекористування, що спиралася на працю колонів; з I ст. н.е. к. поширився як основа функціонування латифундій — зародок феодальних відносин на селі.
Джерело:
Універсальний словник-енциклопедія
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- колонат — колона́т іменник чоловічого роду іст. Орфографічний словник української мови
- колонат — -у, ч. У Римській імперії та за раннього середньовіччя – форма залежності сільського населення від великих землевласників, які здавали свою землю в оренду; це послужило основою зародження феодальних відносин. Великий тлумачний словник сучасної мови
- колонат — КОЛОНА́Т, у, ч. У Римській імперії і за раннього Середньовіччя – форма залежності сільського населення – колонів-орендарів від великих землевласників, що послужила основою зародження феодальних відносин. Словник української мови у 20 томах
- колонат — колона́т (лат. colonatus, від colonus – землероб) у Римській імперії, а також країнах Західної Європи та Візантії за раннього середньовіччя форма залежності селян – орендарів землі (колонів (1) від великих землевласників. Словник іншомовних слів Мельничука
- колонат — КОЛОНА́Т, у, ч. У Римській імперії і за раннього середньовіччя — форма залежності сільського населення від великих землевласників, які здавали свою землю в оренду; це послужило основою зародження феодальних відносин. Словник української мови в 11 томах