колони

У стародавньому Римі дрібні орендарі, що користувалися землею у вел. імператорських або приватних маєтках; рекрутувалися з убогих вільних людей, рабів, воєнних бранців; зобов'язані сплачувати податки натурою, а також грішми й робочою силою; у II-III ст. потрапили в економічну залежність від власників латифундій, із 332 прикріплені до землі.

Джерело: Універсальний словник-енциклопедія на Slovnyk.me