конус

Значення в інших словниках

1. конус — ко́нус іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. конус — -а, ч. Геометричне тіло, що утворюється обертанням прямокутного трикутника навколо одного з катетів. || Те, що нагадує таке геометричне тіло. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. конус — Стіжок Словник чужослів Павло Штепа
4. конус — КО́НУС, а, ч. Геометричне тіло, що утворюється обертанням прямокутного трикутника навколо одного з катетів. Земля відкидає тінь у формі конуса в бік, протилежний до Сонця (з навч. літ.); – В голові так і миготить: периметр, трикутник, гіпотенуза, конус... Словник української мови у 20 томах
5. конус — ко́нус (лат. conus, з грец. κώνος) тіло обмежене замкнутою конічною поверхнею та площиною, що перетинає всі її твірні; ¤ прямий круговий К. – тіло, утворене від обертання прямокутного трикутника навколо одного з катетів. Словник іншомовних слів Мельничука
6. конус — Ко́нус, -са; ко́нуси, -сів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. конус — КО́НУС, а, ч. Геометричне тіло, що утворюється обертанням прямокутного трикутника навколо одного з катетів. — В голові так і миготить: периметр, трикутник, гіпотенуза, конус… (Донч., V, 1957, 436); // Те, що нагадує таке геометричне тіло. Словник української мови в 11 томах