конус
КО́НУС, а, ч.
Геометричне тіло, що утворюється обертанням прямокутного трикутника навколо одного з катетів.
Земля відкидає тінь у формі конуса в бік, протилежний до Сонця (з навч. літ.);
– В голові так і миготить: периметр, трикутник, гіпотенуза, конус... (О. Донченко);
// Те, що нагадує таке геометричне тіло.
Присадкуваті конуси клунь охороняли полову од осінніх дощів (В. Домонтович);
Поміж узгір [узгір'їв] .. Піднісся конус голої гори (М. Бажан);
Дерев'яні дахи гострими конусами височіли над хатами (С. Журахович);
Сенатор Мецілій .. насолоджувався тихим спокоєм у своєму галльському маєтку на березі мальовничого озера, звідки видно було гострий конус давно згаслого вулкана Канталум (І. Білик).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- конус — ко́нус іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- конус — -а, ч. Геометричне тіло, що утворюється обертанням прямокутного трикутника навколо одного з катетів. || Те, що нагадує таке геометричне тіло. Великий тлумачний словник сучасної мови
- конус — Стіжок Словник чужослів Павло Штепа
- конус — ко́нус (лат. conus, з грец. κώνος) тіло обмежене замкнутою конічною поверхнею та площиною, що перетинає всі її твірні; ¤ прямий круговий К. – тіло, утворене від обертання прямокутного трикутника навколо одного з катетів. Словник іншомовних слів Мельничука
- конус — Фігура, яка утворюється обертанням прямокутного трикутника навколо одного з його катетів; об'єм V = (1/3)πr2h, де r — радіус основи, h — висота. Універсальний словник-енциклопедія
- конус — Ко́нус, -са; ко́нуси, -сів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- конус — КО́НУС, а, ч. Геометричне тіло, що утворюється обертанням прямокутного трикутника навколо одного з катетів. — В голові так і миготить: периметр, трикутник, гіпотенуза, конус… (Донч., V, 1957, 436); // Те, що нагадує таке геометричне тіло. Словник української мови в 11 томах