1. Словник української мови у 20 томах

конусний

КО́НУСНИЙ, а, е.

1. Прикм. до ко́нус.

– Одна грань [різця], скажімо, обточує банку, друга здіймає стружку з конусної частини (О. Донченко).

2. Який має форму конуса; конічний.

До його робочого місця подавалися нескінченним потоком невеликі гостроверхі балони, і Софрон мусив швидким рухом насадити на балон конусну голівку (Н. Рибак);

Конусний та сферичний електроди використовують у кабінеті фізики загальноосвітнього навчального закладу під час проведення демонстраційних та лабораторних дослідів з електростатики (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. конусний — ко́нусний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. конусний — -а, -е. 1》 Прикм. до конус. 2》 Який має форму конуса; конічний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. конусний — КО́НУСНИЙ, а, е. 1. Прикм. до ко́нус. — Одна грань [різця], скажімо, обточує банку, друга здіймає стружку з конусної частини (Донч., V, 1957, 361). 2. Який має форму конуса; конічний. Словник української мови в 11 томах