курди

Народ, що населяє переважно Курдистан, а також Сирію, Афґаністан, Туркменістан; бл. 22,6 млн.; походження не встановлене; прагнуть до утворення незалежної курдської держави; мова курдська; курдські племена, що населяють г. Курдистану, ніколи не мали власної держави; у VII ст. потрапили під владу арабів; підкорені в XI ст. турками-сельджуками, переважно прийняли іслам; у XVI ст. більша частина Курдистану була приєднана до Османської імперії, решта залишилась у складі Персії. На межі XIX-XX ст. серед турец. курдів виник рух за створення курдської держави; після поразки Османської імперії в I Світовій війні та її розпаду вел. європ. держави були схильні визнати право курдів на власну державність, однак, врешті, згідно з Лозаннським договором 1923, Курдистан був поділений між Турец. Республікою, Іраном і брит. підмандатною територією Іраку; курдські меншини опинилися також у Сирії та СРСР; в Іраку часті повстання, боротьба за автономію, організована переважно Курдською демократичною партією, 1974 проголошення автономії Курдистану, яка не була втілена; наступні курдські повстання придушували з чимраз більшою жорстокістю; 1991 іракський уряд після програної війни в Перській зат. й чергового повстання курдів був змушений визнати автономію, 1992 відбулися перші вибори до Курдських Національних Зборів; в Ірані 1946 спроба утворення Курдської Республіки, лідери страчені; к. не визнані національною меншиною, як мусульмани-суніти зазнають релігійних переслідувань, особливо після ісламської революції 1979 і переходу влади до шиїтської більшості; у Туреччині уряд не визнав національної окремішності к., їх офіційно іменують гірськими турками та піддають примусовій асиміляції; повстання придушують жорстокими каральними акціями; під тиском міжнародної громадської думки турец. уряд у 80-х визнав право к. на власну мову, але провадить війну з курдськими партизанами.