лютеранство
Одна з 2-х гол., крім кальвінізму, гілок протестантизму; теологічна доктрина, створена М. Лютером і Ф. Меланхтоном, спільна для всіх євангелістсько-авґсбурзьких Церков; до гол. засад доктрини належать: вчення про спасіння людини через віру, а не через вчинки, вчення про милість Божу як джерело віри; Церкви, що сповідують л., існують переважно в Німеччині, скандинавських і балтійських країнах, Польщі і США; кількість віруючих — бл. 100 млн.
Джерело:
Універсальний словник-енциклопедія
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- лютеранство — лютера́нство іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- лютеранство — -а, с. Один із напрямів християнського протестантського віросповідання, який виник у першій половині 16 ст. в Німеччині під час Реформації на основі вчення теолога й філософа Мартіна Лютера, як протест бюргерства проти засилля католиків. Великий тлумачний словник сучасної мови
- лютеранство — ЛЮТЕРА́НСТВО, а, с. Один із напрямів християнського протестантського віросповідання, який виник у першій половині XVI ст. в Німеччині під час Реформації на основі вчення Мартіна Лютера, як протест бюргерства проти засилля католиків. Словник української мови у 20 томах
- лютеранство — лютера́нство один з основних напрямів протестантизму, що виник у 16 ст. в Німеччині на основі вчення М. Лютера (звідси й назва). Головним у віровченні Л. є положення про виправдання вірою й про спасіння через особисту віру (без посередництва церкви). Словник іншомовних слів Мельничука
- лютеранство — Лютера́нство, -ва, -ву Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- лютеранство — ЛЮТЕРА́НСТВО, а, с. Один з напрямів християнського протестантського віросповідання, який виник у першій половині XVI ст. в Німеччині під час Реформації на основі вчення Мартіна Лютера, як протест бюргерства проти засилля католиків. Словник української мови в 11 томах