лютеранство
лютера́нство
-а, с.
Один із напрямів християнського протестантського віросповідання, який виник у першій половині 16 ст. в Німеччині під час Реформації на основі вчення теолога й філософа Мартіна Лютера, як протест бюргерства проти засилля католиків.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- лютеранство — лютера́нство іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- лютеранство — ЛЮТЕРА́НСТВО, а, с. Один із напрямів християнського протестантського віросповідання, який виник у першій половині XVI ст. в Німеччині під час Реформації на основі вчення Мартіна Лютера, як протест бюргерства проти засилля католиків. Словник української мови у 20 томах
- лютеранство — лютера́нство один з основних напрямів протестантизму, що виник у 16 ст. в Німеччині на основі вчення М. Лютера (звідси й назва). Головним у віровченні Л. є положення про виправдання вірою й про спасіння через особисту віру (без посередництва церкви). Словник іншомовних слів Мельничука
- лютеранство — Одна з 2-х гол., крім кальвінізму, гілок протестантизму; теологічна доктрина, створена М. Лютером і Ф. Меланхтоном, спільна для всіх євангелістсько-авґсбурзьких Церков; до гол. Універсальний словник-енциклопедія
- лютеранство — Лютера́нство, -ва, -ву Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- лютеранство — ЛЮТЕРА́НСТВО, а, с. Один з напрямів християнського протестантського віросповідання, який виник у першій половині XVI ст. в Німеччині під час Реформації на основі вчення Мартіна Лютера, як протест бюргерства проти засилля католиків. Словник української мови в 11 томах