морфонологія
1. звукова (фонемна) будова морфем певної мови; 2. розділ мовознавства, який вивчає і описує фонологічні та граматичні закономірності, пов'язані з утворенням різних фонетичних (фонологічних) форм морфеми.
Джерело:
Універсальний словник-енциклопедія
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- морфонологія — морфоноло́гія іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- морфонологія — -ї, ж. Розділ мовознавства, що вивчає зв'язки морфології та фонетики, звукову будову морфем залежно від їхніх взаємозв'язків у різних словах. Великий тлумачний словник сучасної мови
- морфонологія — МОРФОНОЛО́ГІЯ, ї, ж. Розділ мовознавства, що сформувався на перетині морфології та фонології і вивчає фонемну структуру морфем. Для того розділу науки про мову, в якому досліджуються явища, що стоять на межі між фонологією й морфологією, в свій час запропоновано назву морфонологія (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах
- морфонологія — морфоноло́гія [від мор(фологія) і фонологія] розділ мовознавства, що вивчає зв’язки морфології і фонетики, звукову будову морфем, залежно від їх взаємозв’язків у різних словах. Словник іншомовних слів Мельничука
- морфонологія — МОРФОНОЛО́ГІЯ, ї, ж. Розділ мовознавства, що вивчає зв’язки морфології і фонетики, звукову будову морфем залежно від їх взаємозв’язків у різних словах. Словник української мови в 11 томах