1. Універсальний словник-енциклопедія

нежить

Запалення слизової оболонки носа; різновидом н. є сінна лихоманка, алергічна хвороба, спричинена чутливістю до пилку деяких рослин.

Джерело: Універсальний словник-енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нежить — не́жить іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. нежить — див. кров Словник синонімів Вусика
  3. нежить — -ю, ч., мед. Запалення слизової оболонки носа, що супроводжується слизисто-гнійними виділеннями, іноді чханням. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. нежить — НЕ́ЖИТЬ, ю, ч. Запалення слизової оболонки носа, що супроводжується слизисто-гнійними виділеннями, іноді чханням. Проценко нажив страшенний нежить і цілими днями не виходив з хати (Панас Мирний); – Я боюсь нежитю, – з грайливою лукавинкою в очах відповіла Віра (М. Руденко). Словник української мови у 20 томах
  5. нежить — Не́жить, -ті, -ті, -ттю (ж. р.); -ті, -тів і не́жит, -ту; -жити, -тів (ч. р.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. нежить — НЕ́ЖИТЬ, ю, ч. Запалення слизової оболонки носа, що супроводжується слизисто-гнійними виділеннями, іноді чханням. Проценко нажив страшенний нежить і цілими днями не виходив з хати (Мирний, III, 1954, 254); — Я боюсь нежитю, — з грайливою лукавинкою в очах відповіла Віра (Руд., Вітер.., 1958, 197). Словник української мови в 11 томах
  7. нежить — Нежить, -ті ж. = нежид. Після кішка як нап'єшся, — буде нежить. Мнж. 154. Напала мене нежить. Лебедин. у. Словник української мови Грінченка