нежить
НЕ́ЖИТЬ, ю, ч. Запалення слизової оболонки носа, що супроводжується слизисто-гнійними виділеннями, іноді чханням.
Проценко нажив страшенний нежить і цілими днями не виходив з хати (Мирний, III, 1954, 254);
— Я боюсь нежитю, — з грайливою лукавинкою в очах відповіла Віра (Руд., Вітер.., 1958, 197).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- нежить — не́жить іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- нежить — див. кров Словник синонімів Вусика
- нежить — -ю, ч., мед. Запалення слизової оболонки носа, що супроводжується слизисто-гнійними виділеннями, іноді чханням. Великий тлумачний словник сучасної мови
- нежить — НЕ́ЖИТЬ, ю, ч. Запалення слизової оболонки носа, що супроводжується слизисто-гнійними виділеннями, іноді чханням. Проценко нажив страшенний нежить і цілими днями не виходив з хати (Панас Мирний); – Я боюсь нежитю, – з грайливою лукавинкою в очах відповіла Віра (М. Руденко). Словник української мови у 20 томах
- нежить — Запалення слизової оболонки носа; різновидом н. є сінна лихоманка, алергічна хвороба, спричинена чутливістю до пилку деяких рослин. Універсальний словник-енциклопедія
- нежить — Не́жить, -ті, -ті, -ттю (ж. р.); -ті, -тів і не́жит, -ту; -жити, -тів (ч. р.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- нежить — Нежить, -ті ж. = нежид. Після кішка як нап'єшся, — буде нежить. Мнж. 154. Напала мене нежить. Лебедин. у. Словник української мови Грінченка