нежонатий

НЕЖОНА́ТИЙ, а, е. Який не одружився, не має дружини; неодружений.

Один [двір] у найми дає [Грицько], у другому сам з жінкою та нежонатим сином живе (Мирний, III, 1954, 15);

Обидва брати були вже немолоді, але нежонаті (Чаб., Катюша, 1960, 78);

// у знач. ім. нежона́тий, того, ч. Неодружений чоловік; холостяк.

Поможи, боже, нежонатому, а жонатому й жінка поможе (Номис, 1864, № 8864);

Оскільки в гуртожитку мешкали тільки нежонаті, на першому поверсі містилися їдальня та майстерня для лагодження одягу (Руд., Вітер.., 1958, 107).

Молоди́й та нежона́тий — уживається для підкреслення вільного, незалежного стану.

[Петро:] А ти виспівуєш собі, не журишся, Василю? [Василько (весело):] А чого мені журитись — молодому та нежонатому? (Вас., III, 1960, 288).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

нежонатий — нежона́тий іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
нежонатий — Неодружений, сов. холостий; ЯК ІМ. <�старий> парубок, сов. холостяк. Словник синонімів Караванського
нежонатий — -а, -е. Який не одружився, не має дружини; неодружений. || у знач. ім. нежонатий, -того, ч. Неодружений чоловік; холостяк. Великий тлумачний словник сучасної мови
нежонатий — НЕЖОНА́ТИЙ, а, е. Який не одружився, не має дружини; неодружений. Один [двір] у найми дає [Грицько], у другому сам з жінкою та нежонатим сином живе (Панас Мирний); Обидва брати були вже немолоді, але нежонаті (М. Чабанівський); // у знач. ім. Словник української мови у 20 томах
нежонатий — НЕОДРУ́ЖЕНИЙ (про чоловіка — який не перебуває в шлюбі), НЕЖОНА́ТИЙ розм., ХОЛОСТИ́Й розм. Молоді покоївки, яких часто міняв неодружений пан, спочатку пирхали з таких витівок (М. Словник синонімів української мови
нежонатий — Нежона́тий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
нежонатий — Нежонатий Неженатый. Ой я в тебе, моя мати, нежонатий хожу. Грин. III. 200. чай нежонатий. Чай безъ хлѣба. Зміев. у. Словник української мови Грінченка