нежонатий
НЕЖОНА́ТИЙ, а, е.
Який не одружився, не має дружини; неодружений.
Один [двір] у найми дає [Грицько], у другому сам з жінкою та нежонатим сином живе (Панас Мирний);
Обидва брати були вже немолоді, але нежонаті (М. Чабанівський);
// у знач. ім. нежона́тий, того, ч. Неодружений чоловік; парубок.
Поможи, боже, нежонатому, а жонатому й жінка поможе (Номис);
Оскільки в гуртожитку мешкали тільки нежонаті, на першому поверсі містилися їдальня та майстерня для лагодження одягу (М. Руденко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- нежонатий — нежона́тий іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- нежонатий — Неодружений, сов. холостий; ЯК ІМ. <�старий> парубок, сов. холостяк. Словник синонімів Караванського
- нежонатий — -а, -е. Який не одружився, не має дружини; неодружений. || у знач. ім. нежонатий, -того, ч. Неодружений чоловік; холостяк. Великий тлумачний словник сучасної мови
- нежонатий — НЕОДРУ́ЖЕНИЙ (про чоловіка — який не перебуває в шлюбі), НЕЖОНА́ТИЙ розм., ХОЛОСТИ́Й розм. Молоді покоївки, яких часто міняв неодружений пан, спочатку пирхали з таких витівок (М. Словник синонімів української мови
- нежонатий — Нежона́тий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- нежонатий — НЕЖОНА́ТИЙ, а, е. Який не одружився, не має дружини; неодружений. Один [двір] у найми дає [Грицько], у другому сам з жінкою та нежонатим сином живе (Мирний, III, 1954, 15); Обидва брати були вже немолоді, але нежонаті (Чаб., Катюша, 1960, 78); // у знач. Словник української мови в 11 томах
- нежонатий — Нежонатий Неженатый. Ой я в тебе, моя мати, нежонатий хожу. Грин. III. 200. чай нежонатий. Чай безъ хлѣба. Зміев. у. Словник української мови Грінченка