неоплатонізм
Філософська система, розроблена Плотіном, яка спиралася на теорії еманації; прийнята християнськими (Оріген, св. Авґустин), араб. і євр. мислителями, був домінуючим напрямком середньовіччя (Еріуґена, Ансельм Кентерберійський), епохи Відродження (Микола з Кузи), вплинув на Ф. Шеллінґа і Г.Ґ. Геґеля.
Джерело:
Універсальний словник-енциклопедія
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- неоплатонізм — неоплатоні́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- неоплатонізм — -у, ч. Філософія періоду занепаду античного світу, в якій ідеалістичні ідеї Платона набрали форму вчення про містичне випромінювання матеріального світу з духовної першооснови. Великий тлумачний словник сучасної мови
- неоплатонізм — НЕОПЛАТОНІ́ЗМ, у, ч. Філософія періоду занепаду античного світу (III -IV ст. н. е.), в якій ідеї Платона синтезовано з філософськими системами Аристотеля, стоїків, Піфагора та ін. провідних античних філософів. Словник української мови у 20 томах
- неоплатонізм — неоплатоні́зм (від нео... і платонізм) містичний ідеалістичний напрям у філософії періоду занепаду Римської імперії (3–6 ст.), який намагався поєднати на основі платонізму різні системи античної філософії. Словник іншомовних слів Мельничука
- неоплатонізм — НЕОПЛАТОНІЗМ — один з основних напрямів античної філософії в пізньоелліністичну епоху, що став логічним поєднанням ідей платонізму, аристотелізму та неопіфагореїзму. Засновником Н. у III ст. Філософський енциклопедичний словник
- неоплатонізм — Неоплатоні́зм, -му, -мові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- неоплатонізм — НЕОПЛАТОНІ́ЗМ, у, ч. Реакційна філософія періоду занепаду античного світу, в якій ідеалістичні ідеї Платона набрали форми вчення про містичне випромінювання матеріального світу з духовного першоначала. Словник української мови в 11 томах