неопозитивізм

Напрямок у філософії XX cт.; проголошував програму боротьби з метафізикою, вимоги фізикалізму і заняття науковою філософією, яка розумілася як аналіз мови, а також заклик до єдності науки (Віденський гурток — М. Шлік, Р. Карнап, О. Нейрат, а також Г. Райхенбах, Е. Наґель, А. Аєр).

Джерело: Універсальний словник-енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

неопозитивізм — неопозитиві́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
неопозитивізм — -у, ч. Суб'єктивно-ідеалістичний напрям філософії 20 ст., що зводить філософію до логіки та виходить із суб'єктивістського тлумачення мислення й мови як сукупності знаків, зміст яких залежить лише від людини. Великий тлумачний словник сучасної мови
неопозитивізм — НЕОПОЗИТИВІ́ЗМ, у, ч. Один з основних напрямів філософії XX ст., провідна ідея якого – відкидаючи можливість філософії як теоретичного пізнання світоглядних проблем і протиставляючи науку філософії... Словник української мови у 20 томах
неопозитивізм — неопозитиві́зм (від нео... і позитивізм) суб’єктивно-ідеалістична течія буржуазної філософії, Що виникла на грунті ідеалістичного тлумачення проблем сучасної математики й логіки, особливо математичної логіки... Словник іншомовних слів Мельничука
неопозитивізм — НЕОПОЗИТИВІЗМ — третя історична форма позитивізму, один із головних напрямів західної філософії XX ст. На основі вихідних принципів "першого" (Конт, Мілль, Спенсер) та "другого" (Мах, Авенаріус та ін.) позитивізму... Філософський енциклопедичний словник
неопозитивізм — НЕОПОЗИТИВІ́ЗМ, у, ч. Суб’єктивно-ідеалістичний напрям буржуазної філософії XX ст., що зводить філософію до логіки і виходить з суб’єктивістського тлумачення мислення й мови як сукупності знаків, зміст яких залежить лише від людини. Словник української мови в 11 томах