неопозитивізм

НЕОПОЗИТИВІ́ЗМ, у, ч. Суб’єктивно-ідеалістичний напрям буржуазної філософії XX ст., що зводить філософію до логіки і виходить з суб’єктивістського тлумачення мислення й мови як сукупності знаків, зміст яких залежить лише від людини.

Всі ці [ідеалістичні] вчення тісно змикаються з сучасним неопозитивізмом, що переспівує ідеї Маха, Авенаріуса та інших носіїв реакційних, ідеалістичних течій у філософії, давно викритих Леніним (Наука.., 4, 1958, 3).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

неопозитивізм — неопозитиві́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
неопозитивізм — -у, ч. Суб'єктивно-ідеалістичний напрям філософії 20 ст., що зводить філософію до логіки та виходить із суб'єктивістського тлумачення мислення й мови як сукупності знаків, зміст яких залежить лише від людини. Великий тлумачний словник сучасної мови
неопозитивізм — НЕОПОЗИТИВІ́ЗМ, у, ч. Один з основних напрямів філософії XX ст., провідна ідея якого – відкидаючи можливість філософії як теоретичного пізнання світоглядних проблем і протиставляючи науку філософії... Словник української мови у 20 томах
неопозитивізм — неопозитиві́зм (від нео... і позитивізм) суб’єктивно-ідеалістична течія буржуазної філософії, Що виникла на грунті ідеалістичного тлумачення проблем сучасної математики й логіки, особливо математичної логіки... Словник іншомовних слів Мельничука
неопозитивізм — Напрямок у філософії XX cт.; проголошував програму боротьби з метафізикою, вимоги фізикалізму і заняття науковою філософією, яка розумілася як аналіз мови, а також заклик до єдності науки (Віденський гурток — М. Шлік, Р. Карнап, О. Нейрат, а також Г. Райхенбах, Е. Наґель, А. Аєр). Універсальний словник-енциклопедія
неопозитивізм — НЕОПОЗИТИВІЗМ — третя історична форма позитивізму, один із головних напрямів західної філософії XX ст. На основі вихідних принципів "першого" (Конт, Мілль, Спенсер) та "другого" (Мах, Авенаріус та ін.) позитивізму... Філософський енциклопедичний словник