неопозитивізм
неопозитиві́зм
-у, ч.
Суб'єктивно-ідеалістичний напрям філософії 20 ст., що зводить філософію до логіки та виходить із суб'єктивістського тлумачення мислення й мови як сукупності знаків, зміст яких залежить лише від людини.
|| Сучасна форма позитивізму, що розробляє методи логічного або лінгвістичного аналізу знання і тим протиставляє науку філософії.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- неопозитивізм — неопозитиві́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- неопозитивізм — НЕОПОЗИТИВІ́ЗМ, у, ч. Один з основних напрямів філософії XX ст., провідна ідея якого – відкидаючи можливість філософії як теоретичного пізнання світоглядних проблем і протиставляючи науку філософії... Словник української мови у 20 томах
- неопозитивізм — неопозитиві́зм (від нео... і позитивізм) суб’єктивно-ідеалістична течія буржуазної філософії, Що виникла на грунті ідеалістичного тлумачення проблем сучасної математики й логіки, особливо математичної логіки... Словник іншомовних слів Мельничука
- неопозитивізм — Напрямок у філософії XX cт.; проголошував програму боротьби з метафізикою, вимоги фізикалізму і заняття науковою філософією, яка розумілася як аналіз мови, а також заклик до єдності науки (Віденський гурток — М. Шлік, Р. Карнап, О. Нейрат, а також Г. Райхенбах, Е. Наґель, А. Аєр). Універсальний словник-енциклопедія
- неопозитивізм — НЕОПОЗИТИВІЗМ — третя історична форма позитивізму, один із головних напрямів західної філософії XX ст. На основі вихідних принципів "першого" (Конт, Мілль, Спенсер) та "другого" (Мах, Авенаріус та ін.) позитивізму... Філософський енциклопедичний словник
- неопозитивізм — НЕОПОЗИТИВІ́ЗМ, у, ч. Суб’єктивно-ідеалістичний напрям буржуазної філософії XX ст., що зводить філософію до логіки і виходить з суб’єктивістського тлумачення мислення й мови як сукупності знаків, зміст яких залежить лише від людини. Словник української мови в 11 томах