1. Універсальний словник-енциклопедія

обставина

Другорядний член речення, який вказує на різні умови, за яких відбувається дія або виявляється ознака.

Джерело: Універсальний словник-енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обставина — обста́вина іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. обставина — Деталь, факт, аспект; (епізод) подія, випадок, оказія, пригода, інцидент; (абстрактна) явище, феномен; мн. ОБСТАВИНИ, умови|ни|, стан <�хід> справ, ситуація, перебіг подій, п! ОБСТАНОВКА, (побутові) становище, стан, картина. Словник синонімів Караванського
  3. обставина — -и, ж. 1》 Явище, подія, факт і т. ін., що пов'язані з чим-небудь, супроводять або викликають що-небудь, впливають на щось. 2》 тільки мн. Сукупність умов, за яких що-небудь відбувається. || Матеріальне становище. Збіг обставин. Обтяжливі обставини. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. обставина — ОБСТА́ВИНА, и, ж. 1. Явище, подія, факт і т. ін., що пов'язані з чим-небудь, супроводять або викликають що-небудь, впливають на щось. – В усій цій історії є одна обставина, яка хоч трохи все-таки пом'якшує твою провину (А. Словник української мови у 20 томах
  5. обставина — ОБСТА́ВИНИ мн. (сукупність фактів, за яких що-небудь відбувається), ОБСТАНО́ВКА тільки одн., УМОВИ мн., які, чого, АТМОСФЕ́РА тільки одн., ВИ́ПАДКИ перев. мн., ОБСТАНО́ВА рідше, ОБСТА́ВА рідше, ПОСТАНО́ВА перев. мн., діал. Словник синонімів української мови
  6. обставина — ОБСТА́ВИНА, и, ж. 1. Явище, подія, факт і т. ін., що пов’язані з чим-небудь, супроводять або викликають що-небудь, впливають на щось. Словник української мови в 11 томах